Пропонуємо нашим читачам нові книги!!!
Книги серії "Шкільна бібліотека" допоможуть учням 5-6 класів цікаво та змістовно підготуватись до уроків:
- української та зарубіжної літератури,
- географії,
- біології,
- історії.
Юрій Журавель
"Знай наших"
"Не потоком шумних і галасливих фраз,
а тихою, невтомною працею любіть Україну"
А. Шептицький
Хто не знає Андрея Шептицького, велетня не лише за зростом, а й за силою віри та духу? Наш герой народився 1865 року у графському помісті на Львівщині. Батько назвав його Романом на честь Великого Князя Галичини, Волині та русі, бо Шептицькі - це давня лицарська династія, яка отримала титул та володіння ще від Короля Данила Романовича за мужність, вірність та перемогу у війні з татарами.
З особистого благословення Папи Римського, Роман стає монахом, отримує нове духовне ім'я Андрей і переходить у Східний обряд. Вже у 36 років він очолює відновлену Митрополію Української Греко-Католицької Церкви.
Митрополит Шептицький був прогресивним ігуменом-новатором, успішним менеджером, підприємцем, ініціатором створення Земляного банку, засновником "Народної лічниці", яка згодом стала лікарнею, щедрим меценатом та дипломатом найвищого європейського рівня.
Поважав і захищав різні віросповідання та нації, але своєю основною місією вважав виховання національної свідомості українського народу.
Про Андрея Шептицького та життя інших видатних українців ( Івана Сірка, Івана Котляревського, Симона Петлюри, Миколи Амосова та ін.), людей, які творили і творять історію нашої Батьківщини і вклали значний внесок в становлення української держави читайте в книзі "Знай наших" Юрія Журавля.
(12.11.2019 р.)
Ірен Роздобудко
"Пригоди на невідомому острові "
Доброго дня усім. Мене звати
Клава. Так так, саме Клава і прибула я до вас із книги Ірен Роздобудько
«Пригоди на невідомому острові».
Мабуть, і вам видається, що моє
ім’я несучасне і якесь смішне?!. Бо мене в
школі постійно дражнять. Дівчат в моєму класі звуть Даринками, Іринками,
Софійками, є в класі і Ангеліна. А мені
постійно доводиться пояснювати
всім, що моє ім’я дуже красиве, адже повністю
звучить як Клавдія. Майже як у римських імператорів. Або ж у топ моделі Клаудії
Шифер.
Ну ось, і вам пожурилась. Хоча…
Я вже давно не переймаюсь цим
Хочу вам сказати, що я
дуже люблю фантазувати. Я вигадую різні
пригоди і мандрівки, уявляю, що можу
подорожувати в часі й
зустрічатися з усіма героями світу.
Ага, ще забула вам сказати про свою подругу Рено. Варто додати, що товаришку
мою насправді звати
Ірина. Але через те,
що вона ходила
на секцію фехтування й
захоплювалася пригодами піратів
і мушкетерів, у класі її
почали називати скороченим
і майже хлопчачим
іменем Рен, а вже згодом я
вигадала для неї це ім’я – Рено.
Оскільки ми з Рено мешкаємо не далеко від річки, ми вирішили
здійснити давно задуману подорож на маленькому надувному човні із двома веслами жовтого
кольору. А човна цього я поцупила
у свого
тата
Тільки тс-с-с.
Але чого не зробиш заради дружби.
Адже ідея пропливти на човні до кінця річки
належала Рено.
І ось одного чудового ранку,
ми оминули пляж, наблизились до рясного очерету, там був
завалений гіллям наш
таємничий предмет, тобто човен.
Діставши човен, Рено зіштовхнула
його у воду і ми
рушили назустріч пригодам.
Пропливаючи біля дамби ми
помітили те, чого
не бачили раніше, спостерігаючи за
цим місцем з берега.
Там була печера!
З неї віяло холодом, а
річка втікаючи в печеру
ставала темна й непривітна.
І вам цікаво, що в
тій печері?!
Ось і
ми з Рено вирішили
дослідити цю печеру до кінця.
Пливли ми досить довго, я зробила нотатки
в своїх зошитах, Рено намалювала
малюнки в своїх. Аж раптом бурхливий
потік підхопив нас
і закрутив човен
у нестримному вирі. Те
що згодом ми
побачили довкола видалося
неймовірним. Човен плив
посеред безкрайнього водного
простору, ані берегів, ані міста, ані
нашої дамби. І опинились ми на невідомому острові.
А
щоб дізнатись, які пригоди
відбувалися з Клавою
та Рено на цьому острові, чому
його потім вирішили назвати на
честь дівчат Санта-Клаварен, і як
подружки потрапили назад
додому, пропоную вам дізнатися самостійно, прочитавши книгу.
(05.06.2019)
Зірка Мензатюк
"Як я руйнувала імперію"
Перша українська повість для підлітків про останні роки радянської імперії. Як жили радянські люди? Кого боялися? І чого прагнули?
Герої повісті - підлітки, що дружать, сваряться, хуліганять, часом навіть вдаються до чарів, а при тому опиняються у вирі суспільних змін. Читач зрозуміє, чому були неминучими й наступні потрясіння, що їх зазнала Україна. Чому розвалився Радянський Союз? і - найголовніше - хто його розвалив?
(10.05.2019)
"... діти вже майже нічого не знають про Радянський Союз, і з цим виникала найбільша складність: пояснити сучасному читачеві те, що тоді було само собою зрозумілим, передати атмосферу суцільного гніту, подвійних стандартів, коли одне думалося, а зовсім інше говорилося публічно. Вчинки, які тоді були небезпечними, тепер здаються безневинними, ба навіть смішними. Теперішньому підліткові важко уявити, що, наприклад, слухання року було своєрідним протестом, так само як зав'язане в хвостик хлоп'яче волосся або закордонна футболка з написом. Реальні події, які я описую, часом видаються менш правдоподібними, ніж те, що я домалювала задля розвитку сюжету. Важко повірити, що хлопчина міг прийти в школу в яскраво-червоному костюмі, за що його сильно "проробляли", - а я ж цього не придумала, це було насправді! Важко уявити, що з виховною метою про поведінку піонера могли надрукувати замітку в газеті – а я ж цю замітку, по суті, переписала з районки! Радянський Союз був страшною, нелюдською державою. Його розпад став для мене чи не найбільшим Божим даром. І мої погляди з того часу не змінилися. Навіть попри благодатну властивість людської пам'яті огортати минуле ностальгійним замилуванням, радянську дійсність згадую з жахом". (З. Мензатюк)
ВідповістиВидалити